До такого висновку прийшли вчені з MIT, що опублікували статтю в Astrophysical Journal. Про це пише СобКор.нет
«Встановити зв’язок подібним чином буде складно, але можливо. Вже існуючі лазери і телескопи можуть виробляти сигнали, які можна відрізнити від природних спалахів світла на відстані в сотні світлових років від Землі. Подібним чином ми зможемо обмінюватися з прибульцями інформацією зі швидкістю в кілька сотень біт в секунду», — заявив Джеймс Кларк (James Clark) з Массачусетського технологічного інституту в Кембриджі (США).
За останні роки орбітальний телескоп «Кеплер», прилад HARPS і ряд інших пристроїв відкрили тисячі екзопланет, кілька десятків яких знаходяться всередині зони життя і володіють приблизно земними розмірами. Ознак існування розумного або нерозумного життя ні на одній з них поки не було виявлено ні за допомогою «око» телескопів, ні за допомогою «радіо-вух» інституту SETI, що намагається знайти радіосигнали прибульців.
Тим не менш, вчені говорять про можливі натяки на існування інопланетян — в середині жовтня минулого року астрономи виявили незвичайні флуктуації в яскравості зірки KIC 8462852 у сузір’ї Лебедя, які неможливо пояснити природними процесами і які можуть свідчити про присутність високорозвиненої цивілізації на її планетах. В цьому році астрономи з університету Каліфорнії в Санта-Барбарі (США) запустили масштабний проект, в рамках якого вони шукають прибульців не по радіосигналах, а спостерігаючи за штучними спалахами в околицях потенційно жилих зоряних систем. Подібним чином, як вважають автори цієї ідеї, можна шукати сліди «братів по розуму» не тільки в Чумацькому Шляху, але і в десятках сусідніх галактик. Кларк і його колега Керрі Кахой (Kerri Cahoy) підійшли до цієї проблеми з протилежного боку.
Вони перевірили, як багато зусиль потрібно докласти самим землянам для того, щоб наша планета була помітною для потенційних «братів по розуму», просто спостерігають за нічним небом і не зайнятих цілеспрямованими пошуками інших розумних істот. «Підсвічування» планети, як відзначають дослідники, можна здійснити двома дуже різними способами — породивши потужний спалах світла, не схожий за властивостями на випромінювання зірок, або ж надіславши в космос відносно слабкий, але постійний промінь лазера.
Реалізація першої групи ідей поки не можлива — для цього необхідні потужні орбітальні лазери, здатні виробляти 100 гігаватні імпульси. Такі випромінювачі, на думку вчених, з’являться в розпорядженні людства лише приблизно через півстоліття. З іншого боку, більш скромні, але постійно працюючі лазери потужністю в один мегават, як показують розрахунки авторів статті, можна помітити з відстані приблизно 20 тисяч світлових років при тривалих спостереженнях за нічним небом, використовуючи відносно скромні поверхневі та орбітальні телескопи з дзеркалом розміром всього в метр. Ці ж лазери, як зазначає Кларк, можна використовувати для обміну інформацією з прилеглими населеними світами. Наприклад, комбінація випромінювача потужністю в два мегавати і великого оптичного телескопа, такого як будується E-ELT, дозволить передавати дані на Проксиму b, потенційно населену планету в системі Альфи Центавра, зі швидкістю в десятки кілобіт в секунду. Для забезпечення зв’язку з KIC 8462852 або зоряною системою TRAPPIST-1, ще однією потенційно населеною «колискою життя», потрібно вже телескоп діаметром 45-50 метрів, або перенесення лазера на борт літака. І в тому, і в іншому випадку швидкість передачі даних знизиться до 600 біт в секунду.
Читайте також: Вчені знайшли унікальну акулу: чим здивувала тварина
«Подібні установки було б оптимально будувати не на Землі, а на зворотному боці Місяця. Там вони в принципі не зможуть зашкодити супутникам або позбавити зору людей, в чиї очі може потрапити промінь таких лазерних «маяків». Поки ми самі навряд чи зможемо їх випадково виявити, проте цілеспрямовані «прямі» спостереження за сусідніми планетами вже зараз можуть дати результат», — говорить Кларк.
Загрузка...