Учені розкрили феномен «позіхання»: цікаві теорії

Вже більше двох тисячоліть вчені намагаються зрозуміти, чому ми позіхаємо.

Про це пише СобКор.

Співробітник Бернського університету в Швейцарії Крістіан Хесс розповів про поширену думку, що позіхання допомагає налаштувати біологічний годинник групи людей в єдиний режим, тому ми часто позіхаємо, якщо позіхає людина поруч з нами.

«На мій погляд, швидше за все, роль позіхання полягає в тому, щоб допомогти синхронізувати поведінку соціальної групи. Змусити всіх заснути приблизно в той же час», - розповів Хесс.

Але ми позіхаємо не тільки від втоми, а й під час стресу. Спортсмени-олімпійці раптом починають позіхати перед самим забігом, а музиканти часто не можуть стримати позіхання перед початком концерту. Тому деякі дослідники вважають, що напруга щелепних м'язів під час позіхання грає певну роль в перезавантаженні мозку. Коли вас тягне до сну, вони вас підбадьорюють, а коли вас щось відволікає, допомагають зосередитися.



Французький дослідник Олів'є Валусінскій вважає, що позіхання допомагає прокачувати спинномозкову рідину навколо мозку. Це, в свою чергу, підвищує нейронну активність.

Ендрю Геллап, співробітник Університету штату Нью-Йорк в Онеонта, підтримав ідеєю про те, що позіхання може виявитися способом охолодження мозку.

Різкі рухи щелепою підсилюють циркуляцію крові в черепній коробці, що відводить зайве тепло. А глибокий вдих приносить прохолодне повітря в додаткові пазухи носа і в район сонної артерії, що веде до мозку. Більш того, позіхання змушує рухатися носові пазухи. Прокачування повітря через носову порожнину також охолоджує голову на кшталт системи кондиціонування повітря.